Single Post

    Державні ветсанзаводи, що працюють майже в усіх регіонах України, мають проблеми із застарілим устаткуванням та недофінансуванням з боку держави. У свою чергу це створює загрозливі екологічні умови. Заручниками ситуації стають і місцеві мешканці, і ті підприємства, що вимушені користуватися їхніми послугами. Так, проблема з нагромадженням решток тварин, яка склалася на території обласної філії підприємства „Укрветсанзавод” у селі Острів Тернопільського району, є вкрай складною.

Ситуація загрозлива

    В останні роки даний ветсанзавод послідовно знижував  обсяги приймання  сировини. Наприклад, якщо торік діяли  100 договорів на утилізацію і переробку відходів із сільгосппідприємствами, супермаркетами та іншими суб’єктами господарювання, то у 2016 – лише 71. На території підприємства нагромадилась велика кількість решток тварин, які зберігаються на відкритій поверхні.

    Працівники державної екологічної інспекції в області, які декілька місяців тому проводили перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства, виявили очевидні порушення. Є загроза потраплянню стоків на рельєф місцевості та в річку Серет. Інспектори видали припис про усунення недоліків, забезпечення спеціальної системи водовідведення, забезпечення зберігання сировини у спеціальних бункерах. Жоден з даних пунктів не виконали. Директора оштрафували на… 323 грн і видали повторний припис, який належить виконати до 20 листопада цього року. Також встановили, що підприємство забруднює повітря через виділення пари за межі котлів під час термічної обробки відходів. Складено ще один протокол, знову – невиконання більшості пунктів припису і ще один припис…

    Склалася ситуація, коли інспекції не мають важелів, щоб реально змусити підприємство державної форми власності дотримуватися норм природоохоронного законодавства.

    – Проблема триває ще з 2009 року, – пояснює директор Тернопільської філії ДП „Укрветсанзавод” Василь Лопушак. – З того часу відбувається нагромадження відходів на підприємстві. Ми вже обходимося без газу, перейшли на використання альтернативного палива – деревних брикетів. Довго не працювала вага, тому  везли зважувати відходи в облавтодор. Але яке підприємство довго захоче працювати з такою специфічною сировиною?

Зупинка заводу погіршить ситуацію

    Державна протиепізоотична комісія, яка діє при облдержадміністрації, днями заборонила ветсанзаводові приймати побічні продукти тваринного походження 1 і 2 категорій (200трупи, відходи бойні та інші). Але така заборона ситуацію не вирішує, бо ця проблема  знаходиться в іншій площині.

    Для утилізації всього об’єму, що накопичився на підприємстві, потрібно задіяти два  великі котли, які зараз у неробочому стані. Для їх реконструкції  катастрофічно бракує коштів.  І ось тут виникло парадоксальне явище. Тернопільський ветсанзавод  отримував і продовжує отримувати від постачальників кошти за утилізацію сировини, але її не проводить.  Річ у тому, що майже всі кошти надходять на рахунки державного підприємства „Укрветсанзавод”. Його філії (200що б ви думали?!)… не є юридичними особами. І на ремонтні роботи материнське підприємство  не виділяє їм грошей, зокрема філії тернопільській.  Це означає: викручуйтеся, хлопці, як можете. З минулого року держава ще й не виділяє ветсанзаводам дотацію на утилізацію решток тварин та інших відходів.

«Будуть возити як сміття зі Львова»

    У цій ситуації слушною є  думка в. о. завідувача кафедри біотехнології тварин Національного інституту ресурсів та природокористування України Андрія Геті:

  – Після рішення комісії, згідно з яким ветсанзавод не може приймати сировину, навіть за плату, його основні постачальники з Тернопільщини будуть змушені возити відходи деінде, наприклад, на ковельську філію. Але куди будуть возити інші підприємства? Проблема не зникає. Вони будуть возити відходи тваринного походження куди завгодно, як сміття зі Львова. Я думаю, що можна вирішити цю проблему так, як її вирішили в інших областях, наприклад,  – ухваленням регіональних програм, через які виділяються кошти на придбання, реконструкцію котлів, модернізацію переробки відходів тваринного походження  і т.п.. Але в будь-якому разі треба  починати щось робити…

    А ось яку позицію висловлюють місцеві чиновники-екологи.

     – На превеликий жаль, тернопільська філія ДП „Укрветсанзавод”, як і інші, не є юридичною особою. То як ми можемо виділяти кошти з обласного екологічного фонду, наприклад, для придбання препаратів для знезараження відходів? – ставить запитання без відповіді  начальник держуправління екології та природних ресурсів в Тернопільській області Орест Сінгалевич.

    Здається, ситуація зайшла у глухий кут – ветсанзавод не може працювати згідно букви закону, державні чиновники різних рівнів розводять руками  і не дають коштів на реконструкцію, екологи б’ють на сполох, бо ситуація погіршується.

          – Якщо зовсім закриють ветсанзавод, то можна сподіватися великої біди, – каже директор ТОВ „М’ясопродукт МПК”(200с. Ступки Тернопільського району) Степан Томчук. – Закриються десятки, сотні малих і середніх м’ясопереробних підприємств. Якщо ж будуть працювати  такі підприємства, як наше, але не вивозитимуть відходи на утилізацію, то мешканці ряду сіл – Ступки, Великі Бірки, Чернелів-Руський задихатимуться від смороду. Або ж переробники будуть змушені возити відходи в яри, в посадки…

Шляхи виходу шукають самі постачальники

    Деякі великі підприємства уже зробили висновки зі складної ситуації. До прикладу візьмемо компанію „Агропродсервіс”. Вона дає значний обсяг від того, з чим працює ветсанзавод. З боку «Агропродсервісу» поставки на ветсанзавод оплачуються вчасно та згідно офіційних договорів. Тому переорієнтувати вивіз тваринних решток для компанії – лише робоче питання, на відміну від менших господарств, яким невигідно далеко возити малі партії вантажу. Компанія «Агропродсервіс» уже відвозить свою частку на інші ветсанзаводи в сусідні області. Крім того, у компанії вивчають новітні екологічні технології з утилізації відходів, які застосовують у Європі. Компанія готова інвестувати в екологію, бо так працює сучасний бізнес.

• Передові фірми утилізують відходи тваринного походження під дією мікроорганізмів (200бактерій, ферментів), – каже еколог компанії „Агропродсервіс” Андрій Боліновський, – до  них додають продукти метаболізму (200наприклад, гній), а також солому та силос. Усе це в результаті перетворюється на компост. У подальшому він вноситься у грунт як цінне органічне добриво. Це мінімізує внесення інших речовин, міндобрив.   В наших подальших планах – зробити майданчик для тестування такої технології.

      В Україні у багатьох випадках не трапляється  лиха без добра. Якщо держава не може навести елементарний лад навіть на своїх підприємствах, то приватний бізнес самотужки шукає вихід із, здавалося б, цілковитої безвиході. І – всупереч усім перешкодам – він цей вихід знаходить.

Автор Петро Мирний