Single Post

Уже п’ятий рік поспіль під час літніх вакацій молоді волонтери з Польщі упорядковують старовинне кладовище у Настасові. У їх числі – переважно учні старших класів тамтешніх шкіл, а керівником, зазвичай, є хтось із педагогів або з товариства шанувальників старожитностей. Польські пошуковці, як завше, замешкали у пані Йосипи Сіканович, однієї з небагатьох, хто залишився у Настасові після примусових виселень поляків сталінським режимом.

Досить чисельна польська громада осідло утворилась у Настасові ще на початку 18 століття, коли у наш край прибули переселенці з Мазовії. З ними українці мирно співіснували упродовж століть, утворювались змішані шлюби, спільно пошановувалися празники, як римо-католицького, так і греко-католицького обрядів. Скажімо, у згадуваної пані Йосипи батько був поляк, а мати – українка.

Ще у 1940 році велику частину поляків з Настасова і українських патріотів більшовики виселили у Красноярський край (200Росія). Решта потрапила під репресивне горнило стархітливої антилюдської операції «Вісла», в якій люстрували сотні тисяч українців та поляків. І залишилися, як спомин про спільну історію польської та української людності, старі обеліски та надгробки на старовинному Настасівському кладовищі.

Керівництво «Агропродсервісу» та сільська рада висловлюють щиру вдячність молодим полякам за історичну пам’ять та їх громадянську зрілість у контексті участі у щорічній волонтерській акції «Могили прадідів».

Такі стосунки на людському рівні між поляками і українцями, говорить Іван Чайківський, є вкрай важливими  сьогодні. Агресія спільного ворога в особі путінського режиму ще більше згуртовує наші народи, а такі маленькі цеглинки співпраці, як це має місце у Настасові, добре лягають у підмурівок європейської безпеки.