Single Post

– Зробили ще одну добру справу, – говорить заступник директора ПАП «Агропродсервіс» Петро Воробець. А все почалося із телефонного дзвінка на наше кадрове оголошення. Річ у тому, що на виробництві нам був потрібен хороший токар. На запит відгукнувся Роман Кондратов аж з Донеччини. У телефонній розмові він підтвердив про свою готовність переїхати на Тернопільщину разом із сім’єю. Природно, що спочатку ми з’ясували його професійні якості. Усе завершилося тим, що Роман уже працює в корпорації. Добре вписався у колектив і колеги по роботі сприймають його як свого. Тому допомогли із житлом для сім’ї. Вирішуємо питання працевлаштування дружини Наталії.

Приємно, що громадяни, які потрапили у скрутне становище через війну і безробіття, знайшовши прихисток, здавалось би в чужих людей, почувають себе тут, на Галичині, немов би у спільній українській родині. Вразили слова Романа Миколайовича, коли він зізнався, що «не прижився в Росії, куди переїхав до матері після початку війни, бо не міг змиритися з тим, що російська воєнна армада посунула на Україну. А на Тернопільщині, якою нас лякала російська пропаганда, нашій сім’ї допомагають усі. На таке я навіть не сподівався».

Нині син родини Кондратових – Владислав уже студент першого курсу Тернопільського медичного коледжу, а донька Валерія – учениця Микулинецької загальноосвітньої школи. Діти почувають себе комфортно, незважаючи на інше середовище. Знайшовши на Тернопіллі нових друзів, Валерія  уже майже не нудьгує за своїм колишнім домом. Сподіваємося що життя родини Кондратових належно влаштується, а на Донбасі якомога швидше настане мир.