Що буде з українською землею?
Пристрасті довкола коаліційної угоди вляглися з офіційним утворенням демократичної більшості «Європейська Україна» у Верховній Раді. Значна частина експертного середовища розцінює коаліційну угоду за її змістом, як значний крок уперед у соціально-економічному і політичному розвитку країни. Звичайно, тепер справа за парламентом, який має прийняти відповідні закони.
Розділ аграрної економіки в коаліційній угоді рясніє рядом цікавих новацій, проте не дає остаточної відповіді на найболючіше питання – земельні відносини. Добре, що хоча задекларовано намір спростити процедуру реєстрації договорів оренди землі. Органи юстиції не впорались з цією роботою, що викликає справедливі обурення як власників земельних паїв, так і господарств, котрі їх обробляють. Через ненадходження плати за землю втрачають і місцеві бюджети. Разом з тим, реєстрація договорів оренди лише шляхом стимулювання їх нотаріального посвідчення не зможе розв’язати існуючу проблему. Адже в рік потреба реєстрації нових договорів оренди землі становить близько 2 мільйона примірників.На нашу думку необхідно розширити коло суб’єктів, які можуть здійснювати реєстрацію. Наприклад, ті ж сільські ради, які свого часу цю роботу вже виконували.
Занепокоєння викликає намір зробити землю заставною у стосунках між банками та орендарями. Я проти цього, говорить генеральний директор корпорації «Агропродсервіс» Іван Чайківський. Виходить, що, не спитавши дозволу у власника землі, банк зможе її забрати через неповернення кредитів суб’єктом господарювання. Інша річ, як бути із землею, котра знаходиться під господарськими будівлями сільгосппідприємств чи фермерських господарств. Банки відмовляються брати існуючі виробничі об’єкти під заставу, оскільки земля під ними – у державній власності. Тому на законодавчому рівні треба вирішити питання спрощення процедури передачі таких земель власникам господарських будівель.
На думку Івана Адамовича, не можна допустити обезземелення українського селянина. Вихід бачиться у збільшенні термінів оренди землі, що дозволить її обробляти за всіма правилами сівозміни та розвивати тваринництво на селі. Воно, як відомо, потребує гарантованої кормової бази. Сподіваємося, що останнє слово у питаннях застави орендованої землі таки буде за їх власниками. А як уважаєте ви?
Залишити відгук до “Що буде з українською землею?”