Single Post

Кілька тижнів тому мені довелось побувати на одній із всеукраїнських нарад, під час якої її учасники захоплено розповідали про те, що на Івано-Франківщині уже кілька років підряд функціонує данське підприємство, котре вирощує майже один мільйон свиней. А висновок з того факту мав бути такий: мовляв, дивіться і вчіться, іноземці привезли до нас інвестиції, організували виробництво та ще й сплачують податки. Тож, зрозуміло, їм, як мовиться, на всіх фронтах потрібно відкривати „зелене світло”.

Цей прецедент спонукав мене до роздумів, чому перед іноземцями ми ладні шапку скинути, а своїм можна ще й іноді палки в колеса вставити. А тим часом маємо і своїх талановитих організаторів виробництва і потужних інвесторів, хоча б таких, як генеральний директор корпорації „Агропродсервіс” Іван Чайківський. Власне про нього та його вагомі справи розмовляю з його багаторічним партнером по бізнесу – директором успішного підприємства „Агропродсервіс-інвест” Юрієм Малютою.

– Юрію Станіславовичу, ви також вважаєте, що на аграрному ринку України повинні домінувати іноземні виробники?

– Реальність така, що однією чи кількома зарубіжними компаніями нікого не здивуєм, адже у нас уже з’явились не менш потужні і технологічно сучасні вітчизняні сільгоспвиробництва, тому у кожному конкретному випадку ситуацію потрібно розглядати індивідуально, тим не менше, держава повинна створювати рівні правила гри для всіх, але стимулювати розвиток національного виробника, скажімо, таких підприємств-самородків, як згадувана вами корпорація „Агропродсервіс” під керівництвом Івана Чайківського. Судіть самі, аграрний бізнес він починав практично з нульової відмітки і за чотирнадцять років вивів теперішню корпорацію у число кращих сільськогосподарських підприємств України. Мабуть, не багатьом нашим краянам відкрию таємницю про те, що „Агропродсервіс” сьогодні – потужна багатопланова сучасна фірма, за якою не завжди встигає вітчизняна наука. Її високоорганізована господарка розташована у майже п’ятдесяти населених пунктах семи районів Тернопільщини і сусідньої Івано-Франківщини, а ще має в обробітку 37 тисяч гектарів землі, займається свинарством, молочним і м’ясним скотарством. І саме це, як ви розумієте, потужні інвестиції, реальні робочі місця для наших людей, вагомі податкові надходження до бюджету і, звичайно, турбота про соціальний розвиток населених пунктів, у мешканців яких Іван Адамович орендує землю. Адже він тут виріс і безмежно вболіває за цей край, я переконаний, набагато більше, ніж це робитиме будь-який чужоземець.

– Думаю, тут доречно згадати і про найбільший на Тернопіллі насіннєвий завод…

– Справді, це окрема і досить яскрава сторінка виробничої діяльності Івана Чайківського. Адже насіннєвий завод, який днями офіційно відкрито у селі Настасові Тернопільського району, є сучасним комплексом, спорудженим за останнім словом науки і техніки. Досить сказати, що його продуктивність – 15 тонн зернових на годину. Тут здійснюватимуть первинну очистку врожаю, за рахунок чого завод зможе упродовж доби приймати 1 тисячу тонн зерна. Уже цього року у приміщеннях заводу площею 16000 квадратних метрів планують утримувати до кращих часів 50 тисяч тонн кукурудзи. Крім того, у Козові корпорація звела ще один елеватор на 70 тисяч тонн зернових.

Завдяки цим потужностям „Агропродсервіс”, який ще з 2003 року отримав статус насінгоспу, зможе забезпечити власні потреби у насінні ярих та озимих культур і реалізувати високоякісний насіннєвий матеріал сільгоспвиробникам усіх регіонів України, а також селянам для їх підсобних господарств.

;Що характерно, тепер вирощений урожай корпорація Чайківського зможе зберігати (200і не тільки свій, але й інших виробників) до настання на ринку вигідної ціни і не продавати зерно за заниженими цінами, які хліборобам нерідко диктують посередники.

На заводі буде працювати майже сто осіб. І нарешті, успішна робота насіннєвого комплексу та зерноелеваторів – це грошові надходження, від яких у кінцевому результаті залежить рівень оплати селянам за орендовану в них землю.

– Юрію Станіславовичу, вам, як людині, обізнаній у справах сільгоспвиробництва, очевидно, добре відомо про програму розвитку свинарства у приватному секторі Тернопілля, яку ініціював Іван Чайківський. Як ви оцінюєте цей проект?

– А хіба тут можна сказати щось інше, крім слів щирої похвали. Іван Чайківський, маючи в підпорядкуванні таку велику корпорацію, міг би займатися лише її проблемами, адже тільки у тваринницькому комплексі утримує майже сорок тисяч свиней, а ще є велика рогата худоба, птиця. Але він, як я уже говорив, людина неспокійної вдачі, патріот рідного Тернопілля, який може, а головне хоче допомогти краянам налагодити їхнє власне виробництво. І якщо йому вдасться реалізувати цей проект (200а судячи з перших результатів, так воно і буде), то відразу кілька тисяч мешканців Тернопільського, Козівського, Зборівського, Бережанського і Підгаєцького районів, а згодом і всієї Тернопільщини матимуть корисне заняття у домашніх умовах і зможуть відчутно поповнити власні сімейні бюджети.

– При зустрічі з ректором Львівського національного аграрного університету Володимиром Снітинським довідався про те, що Іван Чайківський особливу увагу приділяє підготовці молодих кадрів для корпорації. А як ця справа налагоджена у вас?

– Ми сьогодні маємо певні напрацювання у цій сфері, однак справжня школа підготовки керівників середньої ланки, галузевих спеціалістів, механізаторів, тваринників, технологів виробництва створена саме на базі корпорації Івана Чайківського. Тут практикують не лише направлення у навчальні заклади, але й максимально наближають навчальний процес до практики високотехнологічного виробництва. З цією метою на центральній садибі корпорації обладнано своєрідну лабораторію знань, в якій під керівництвом викладачів київських, львівських і тернопільських вишів студенти здобувають практичні навики роботи в умовах сучасного виробництва. Словом, сьогодні наука в Івана Чайківського, як ніколи раніше, максимально наближена до виробництва.

– Кажуть, що ви разом з Іваном Адамовичем результативно працюєте і в сфері виробництва біопалива…

– Це правда, як і правда, що саме він це зініціював. Таке виробництво ми організували кілька років тому. Ним займається наше спільне підприємство, яке виготовляє солом’яні брикети. Між іншим, на Заході вони користуються великим успіхом. Ми з року в рік нарощуємо потужності з їх випуску, бо економічний зиск від цього очевидний. На жаль, Україна, як завше плентається у хвості сучасних технологій, а тим часом тисячі тонн соломи аграрії спалюють на полях, забруднюючи навколишнє середовище. Ось де, мені здається, потрібна конкретна підтримка держави, а не лише безпредметні декларації про іноземні інвестиції.

– До речі, як починалася ваша співпраця з Іваном Чайківським ?

– Іван Адамович – мій діловий партнер. Шість років тому ми познайомились на одній із сільськогосподарських нарад і саме тоді в ході дискусії, як вибудовувати багатогалузеве сучасне виробництво, він запропонував мені розпочати спільний бізнес у Козлові. Тоді я працював на одному з переробних підприємств і, чесно кажучи, зірватись з обжитого місця на незвідану справу було важко, але Іван Чайківський уміє аргументовано переконувати і тому після певних роздумів погодився на його пропозицію.

І, знаєте, не помилився. Уже сьогодні, через прожиті роки після нашої першої зустрічі, моя думка про Івана Чайківського не змінилась: він – ділова людина, яка уміє правильно прогнозувати і вести бізнес, якій під силу вирішення не тільки виробничих, але й соціальних завдань, він уміє не тільки ефективно вести свій бізнес, але й завше готовий підставити плече іншим. Найбільше мені імпонує його прагнення посприяти дрібним сільгоспвиробникам, сільським господарям розвивати власну справу. Більшість його думок, пропозицій і практичних кроків несуть у собі раціональний конструктивізм. За такими людьми, як Іван Чайківський, майбутнє української національної аграрної економіки. З ним, як кажуть, можна і гори звернути.