АНДРІЙ БАРАН: „У ПОСІВНІЙ КАМПАНІЇ 2017 РОКУ РАДИКАЛЬНИХ КРОКІВ НЕ ЗРОБИМО, АЛЕ НОВІ ПІДХОДИ ВСЕ-ТАКИ ЗАСТОСУЄМО”

Рання і люта зима значною мірою визначить характер підготовки до проведення цьогорічної посівної кампанії. Ще рано підраховувати, але вже тепер очевидно, що частина посівів озимих культур погано перезимує, і це внесе корективи у весняні роботи. До складнощів їх проведення додаються несприятливі цінові фактори – суттєве подорожчання пального,  мінеральних добрив та й, врешті, засобів захисту. Про відмінності весняної кампанії – 2017 від попередніх, про неврегульовані питання підтримки сільгоспвиробників щодо її проведення, а також на інші теми розмовляємо з директором ПАП „Агропродсервіс” Андрієм БАРАНОМ.

  – Андрію Степановичу, чим особлива для „Агропродсервісу” буде весняна посівна кампанія 2017 року?

  – Кожен рік своєрідний і вимагає нових підходів до проведення комплексу весняно-польових робіт і взагалі робіт в полі. Ми живемо в період великих кліматичних змін, і тому  важко  передбачити, який буде той чи інший рік. Але, за нинішніми прогнозами, зима триватиме до кінця лютого, і весна буде короткотерміновою. А це означає, що в стислі терміни потрібно буде провести всі роботи. Великодні свята в цьому році припадають на середину квітня, і ми орієнтуємося, що до  свята Паски треба  виконати основні роботи. Ми орієнтуємося, що із середини березня до середини квітня необхідно буде посіяти всі ярі зернові, а також горох, цукровий буряк, кукурудзу. Можливо, дещо пізніше  посіємо сою. Додають складнощі наслідки цієї осені і ранньої зими, коли на початку листопада випав сніг і замерзли поля, припинилася вегетація озимих культур. Значна частина полів компанії, а це  декілька тисяч гектарів залишилася непідготовленою до сівби,  і тому доведеться робити весняну підготовку. Глибокої оранки вже не буде, а обробіток грунту проводитиметься дисковими агрегатами безпосередньо перед посівом культур для того, щоб зберігати вологу в грунті.

    – Яка частка посівів озимих культур (пшениці, ячменю, ріпаку) на сьогодні знаходиться в доброму стані і їх не треба буде пересівати ярими культурами?

   – В останні роки для нас нормальні терміни сівби озимих – з 20 вересня по 15 жовтня. Минулий рік став виключенням, адже на початку листопада несподівано вдарила  зима, припинилися процеси вегетації озимих, а далі настали  холоди і морози,  і тому  не розпушилася і не розкущилася озимина.  Сьогодні  під знаком питання перезимівля 20-25 відсотків посівів озимих зернових культур, зокрема пшениці і ячменю. На згаданій частині площ посіви будуть зріджені. Відтак, коли зійде сніг, і буде відновлення процесів вегетації озимих, ми побачимо, яку частину цих посівів треба буде підсівати, а яку, можливо, і пересівати.

              Посіви зростуть, але не в рази. Виняток – горох

  –  Як    зміниться структура посівних площ компанії у 2017 році у порівнянні з минулими роками?

  – Вона суттєво не зміниться. Якщо ж доведеться якусь частину площ пересівати, то будемо пересівати технічними культурами, такими, як соняшник, соя. І тому  трохи більше площ буде відведено саме під ці культури. Якщо ж доведеться підсівати площі, то будемо підсівати зерновими культурами, наприклад, ячменем. А загалом структура посівних площ у  компанії „Агропродсервіс” стабільна, усталена, змінюється на якийсь невеликий відсоток. Це зумовлено сівозміною. Але  ми не робимо радикальних змін. Ну ось, якщо, наприклад, гречка вчора максимально зросла в ціні – до 40 грн за кілограм, і, здавалося б,  нині треба посіяти в рази більше гречки, то це не наша практика. Або інший приклад. Якщо ж зросла ціна на сою чи соняшник,  це не означає, що  ми спрямуємо   на ці культури  всі зусилля.  Ми цього не робимо. Це не в інтересах „Агропродсервісу” і не стратегія нашої компанії.

   – Але все-таки, чи  плануєте збільшувати посіви кукурудзи, соняшнику, сої, зважаючи на сприятливу цінову кон’юктуру на ці культури?

    – Ми розуміємо, що, наприклад,  соняшник – це культура, яка несе певні ризики, виснажує грунти і т.п. Ми соняшника сіємо невелику кількість площ – дві – дві з половину тисячі гектарів. І якщо будуть збільшені площі під соняшник, то лише внаслідок весняного пересіву. Щодо посівів сої – то ми вийшли на рубіж – шість – шість з половину тисяч гектарів. Єдина культура, посіви якої збільшуємо удвічі, – це горох. Якщо в минулі роки його сіяли 500-600 гектарів, то в цьому значно додаємо. В основному ці площі будуть зайняті насіннєвими ділянками. Це пов’язано із зростанням попиту на насіння гороху, яке добре продається. У цьому році ми ввели в дію крупоцех, де зможемо його переробляти.  Але основне – будемо вирощувати горох як насіння для подальшого його продажу нашим клієнтам.

   – Наскільки ж зростуть посівні площі цукрового буряка з урахуванням того, що компанія „Pfeifer & Landen» придбала у грудні шість цукрових заводів Тернопільщини і принаймні три з них ця фірма введе в дію у 2017 році?

  – Одразу скажу, що цукровий буряк – це не та культура, яку можна будь-де сіяти. Вона вимагаємо сівозміни, підбору і підготовки полів і т.д. В цьому році доплюсувався і той фактор, до кінця грудня не була вирішена доля ряду цукрових заводів області ( а з їхніми новими власниками ми працюємо по Чортківському цукровому заводу). В цьому році дещо розширимо географію посівів і таким чином збільшимо несуттєво посіви буряків – орієнтовно на 300-400 гектарів. Бо залучаємо до цієї роботи більше господарств. Посприяло  те, що цукрозаводи, які почнуть працювати, розподілені по області. Наприклад,  у цьому році ми запланували сіяти буряки у товаристві „Берегиня добра” в Збаразькому районі, де раніше їх не сіяли. Запланували у господарстві „Дружба” в селі Лозова Тернопільського району – ці посіви увійдуть у зону бурякосіяння Збаразького цукрозаводу. У перспективі, можливо, у наступному році, коли  зростуть наші земельні масиви у Зборівському районі( а вони вже в цьому році становитимуть  майже дев’ять тисяч гектарів),  ми розширимо посіви цукрового буряка на цій території, і вони логістично впишуться  у зону сіяння Козівського цукрозаводу. Але, знову ж таки, цукровий буряк – це окрема сівозміна, де не можуть бути присутні ріпак, соняшник та інші культури, і ми чітко враховуємо це. Із нинішніх чотирьох з половиною тисяч гектарів, які зайняті  цукровими буряками, ми збільшимо посіви  цієї культури приблизно  на 10 відсотків. Так, сьогодні є сприятлива ціна на цукор, яка підтримується експортними можливостями, і ми уклали перший контракт на експорт цукру зі швейцарською компанією. Однак  цукровий буряк – це особлива культура, яка не дозволяє необгрунтовано розширювати посіви.   

   – Які нові сорти пшениці, ячменю, ріпаку, кукурудзи, соняшнику, сої плануєте посіяти у 2017 році?

 – Ми кожного року аналізуємо результати роботи попередніх років чи наших поїздок до європейських партнерів. Висіяли ряд демонстраційних ділянок озимих культур, і на тих, де були добрі результати, зробили товарні насіннєві посіви. Кожного року відбувається зміна і сортового складу насіння з врахуванням що досягнули в попередні роки. Побачивши, що у нас торік була засуха, деякі фірми-постачальники вже пропонують гібриди насіння посухостійкої кукурудзи. Тож купуємо і на певних ділянках будемо його випробовувати. Щодо ячменю, який є основою раціону годівлі тварин, то ми шукаємо високобілкові  сорти насіння. Тепер завозимо новий сорт ярого ячменю, який повинен мати вищий вміст білка в зерні. Для нас це важливо, адже білок у ячмені дешевший, ніж  у сої чи інших культурах, і пізніше доводиться його  компенсувати. І тому над тим ми теж працюємо.

                              Зависла сертифікація

– Андрію Степановичу, наскільки відкорегувало плани компанії призупинення сертифікації насіння  у зв’язку з ліквідацією Державної інспекції сільського господарства і зволіканням з передачею її повноважень Держпродспоживслужбі?

    – Ця ситуація в Україні тривається вже декілька років. У нас нагромаджено  досвід роботи в таких екстремальних умовах, тому  до нового року компанії вдалося сертифікувати насіння зернових культур, гороху, сої і нині ми спокійно їх продаємо. Думаємо сертифікувати ще насіння ячменю, але воно призначене для внутрішнього використання.

       Ситуація дійсно ненормальна. Несформована до кінця Держпродспоживслужба і до сьогодні ніхто не розуміє, як буде відбуватися сертифікація насіння. Хочете  на платних умовах? Та будь – ласка. Але мають бути вироблені правила гри. Нині поширена практика, коли насіння завозиться з – за кордону, але воно не сертифікується або завозиться несертифіковане, потім відбираються зразки, які довго чекають свого підтвердження. В державі діє відповідний закон „Про насіння і садівний матеріал”, „Агропродсервіс” має власний насіннєвий завод, насіннєву лабораторія, але немає механізму, щоб ми на місці сертифікували   власне насіння і отримувати відповідні сертифікати. Дуже сподіваємо, що в цьому році такий механізм буде нарешті прийнятий. До речі, такі проблеми виникають не тільки з насінням, але й з реєстрацією сільськогосподарської техніки. Бо для того, щоб отримати кредит під купівлю нової техніки, її треба зареєструвати, поставити на облік,  отримати техпаспорт, а всього цього не можемо зробити, бо ці повноваження ще не перейшли до Держпродспоживслужби. Дуже нездоровою є ситуація, коли один орган ліквідували, а інший не створили.

      Подорожчання пального, міндобрив зробить посівну кампанію високозатратною

   – Наскільки може зрости собівартість вирощування сільськогосподарських культур, важливих для компанії, зважаючи на те, що з 1 лютого істотно подорожчав газ для промисловості – до 9214-1041 грн за 1000 кубометрів? А у собівартості виробництва мінеральних добрив частка газу є високою і становить до 80 відсотків?

 – Поза сумнівом, якщо будуть зростати витрати на вирощування тієї чи іншої культури, то мусить зростати  її ціна. Якщо недавно   суттєво – на 20-25 відсотків –  зросли ціни на пальне, і сьогодні середня оптова ціна дизельного пального доходить до 20 грн за літр,  а торік ще була 15 грн, то неодмінно зросте собівартість вирощування культур, і ми будемо змушені підвищувати ціну на них, бо інакше не зможемо покрити свої витрати. Так само зросте ціна і на ринку,  а в кінцевому підсумку все відобразиться на споживачеві. Ситуація з придбанням міндобрив схожа. Значну кількість – приблизно половину від потреби – мінеральних добрив нам вдалося закупити ще восени, коли був мертвий сезон на них. А решту купуємо, так би мовити, по ходу, але вони вже  на 20-30 відсотків  дорожчі. До того ж будь-які коливання національної валюти одразу відображаються на цінах – бо імпортується майже все пальне,  засоби захисту рослин – стовідсотковий імпорт, а мінеральні добрива – більше половини, зокрема, з Білорусі, Росії і нікуди від  цього не подінемося.

   – Яка позиція „Агропродсервісу” і зокрема, Ваша, щодо збереження антидемпінгових мит на мінеральні добрива з Росії, коли цю ситуацію вдало використовує монополіст на українському ринку міндобрив – група компаній „OSTCHEM” Дмитра Фірташа і необгрунтовано завищує власні ціни на міндобрива?

    – Тут важко щось сказати однозначно. Якщо зважати на політичні обставини, то українським аграріям слід  було б відмовитися від російських міндобрив. Але мав би бути патріотизм внутрішній, щоб не можна було діяти так: коли не має поставок міндобрив іззовні, то ти завищуєш ціни до небес, бо ти – монополіст. А ми використовуємо ще й  імпортні міндобрива, і монополізм на внутрішньому ринку призвів до зростання цін і на них. Це негативно позначається на нашому сільськогосподарському виробництві. Важливо, щоб український виробник міндобрив це розумів. Та досі  не зрозуміло, чиї інтереси відстоює.

  • Щиро дякую за розмову.
    Петро Мирний.
Розповсюдити цю статтю:

Залишити відгук до “АНДРІЙ БАРАН: „У ПОСІВНІЙ КАМПАНІЇ 2017 РОКУ РАДИКАЛЬНИХ КРОКІВ НЕ ЗРОБИМО, АЛЕ НОВІ ПІДХОДИ ВСЕ-ТАКИ ЗАСТОСУЄМО””