
АНДРІЙ БАРАН: „У ПОСІВНІЙ КАМПАНІЇ 2017 РОКУ РАДИКАЛЬНИХ КРОКІВ НЕ ЗРОБИМО, АЛЕ НОВІ ПІДХОДИ ВСЕ-ТАКИ ЗАСТОСУЄМО”
Рання і люта зима значною мірою визначить характер підготовки до проведення цьогорічної посівної кампанії. Ще рано підраховувати, але вже тепер очевидно, що частина посівів озимих культур погано перезимує, і це внесе корективи у весняні роботи. До складнощів їх проведення додаються несприятливі цінові фактори – суттєве подорожчання пального, мінеральних добрив та й, врешті, засобів захисту. Про відмінності весняної кампанії – 2017 від попередніх, про неврегульовані питання підтримки сільгоспвиробників щодо її проведення, а також на інші теми розмовляємо з директором ПАП „Агропродсервіс” Андрієм БАРАНОМ.
– Андрію Степановичу, чим особлива для „Агропродсервісу” буде весняна посівна кампанія 2017 року?
– Кожен рік своєрідний і вимагає нових підходів до проведення комплексу весняно-польових робіт і взагалі робіт в полі. Ми живемо в період великих кліматичних змін, і тому важко передбачити, який буде той чи інший рік. Але, за нинішніми прогнозами, зима триватиме до кінця лютого, і весна буде короткотерміновою. А це означає, що в стислі терміни потрібно буде провести всі роботи. Великодні свята в цьому році припадають на середину квітня, і ми орієнтуємося, що до свята Паски треба виконати основні роботи. Ми орієнтуємося, що із середини березня до середини квітня необхідно буде посіяти всі ярі зернові, а також горох, цукровий буряк, кукурудзу. Можливо, дещо пізніше посіємо сою. Додають складнощі наслідки цієї осені і ранньої зими, коли на початку листопада випав сніг і замерзли поля, припинилася вегетація озимих культур. Значна частина полів компанії, а це декілька тисяч гектарів залишилася непідготовленою до сівби, і тому доведеться робити весняну підготовку. Глибокої оранки вже не буде, а обробіток грунту проводитиметься дисковими агрегатами безпосередньо перед посівом культур для того, щоб зберігати вологу в грунті.
– Яка частка посівів озимих культур (пшениці, ячменю, ріпаку) на сьогодні знаходиться в доброму стані і їх не треба буде пересівати ярими культурами?
– В останні роки для нас нормальні терміни сівби озимих – з 20 вересня по 15 жовтня. Минулий рік став виключенням, адже на початку листопада несподівано вдарила зима, припинилися процеси вегетації озимих, а далі настали холоди і морози, і тому не розпушилася і не розкущилася озимина. Сьогодні під знаком питання перезимівля 20-25 відсотків посівів озимих зернових культур, зокрема пшениці і ячменю. На згаданій частині площ посіви будуть зріджені. Відтак, коли зійде сніг, і буде відновлення процесів вегетації озимих, ми побачимо, яку частину цих посівів треба буде підсівати, а яку, можливо, і пересівати.
Посіви зростуть, але не в рази. Виняток – горох
– Як зміниться структура посівних площ компанії у 2017 році у порівнянні з минулими роками?
– Вона суттєво не зміниться. Якщо ж доведеться якусь частину площ пересівати, то будемо пересівати технічними культурами, такими, як соняшник, соя. І тому трохи більше площ буде відведено саме під ці культури. Якщо ж доведеться підсівати площі, то будемо підсівати зерновими культурами, наприклад, ячменем. А загалом структура посівних площ у компанії „Агропродсервіс” стабільна, усталена, змінюється на якийсь невеликий відсоток. Це зумовлено сівозміною. Але ми не робимо радикальних змін. Ну ось, якщо, наприклад, гречка вчора максимально зросла в ціні – до 40 грн за кілограм, і, здавалося б, нині треба посіяти в рази більше гречки, то це не наша практика. Або інший приклад. Якщо ж зросла ціна на сою чи соняшник, це не означає, що ми спрямуємо на ці культури всі зусилля. Ми цього не робимо. Це не в інтересах „Агропродсервісу” і не стратегія нашої компанії.
– Але все-таки, чи плануєте збільшувати посіви кукурудзи, соняшнику, сої, зважаючи на сприятливу цінову кон’юктуру на ці культури?
– Ми розуміємо, що, наприклад, соняшник – це культура, яка несе певні ризики, виснажує грунти і т.п. Ми соняшника сіємо невелику кількість площ – дві – дві з половину тисячі гектарів. І якщо будуть збільшені площі під соняшник, то лише внаслідок весняного пересіву. Щодо посівів сої – то ми вийшли на рубіж – шість – шість з половину тисяч гектарів. Єдина культура, посіви якої збільшуємо удвічі, – це горох. Якщо в минулі роки його сіяли 500-600 гектарів, то в цьому значно додаємо. В основному ці площі будуть зайняті насіннєвими ділянками. Це пов’язано із зростанням попиту на насіння гороху, яке добре продається. У цьому році ми ввели в дію крупоцех, де зможемо його переробляти. Але основне – будемо вирощувати горох як насіння для подальшого його продажу нашим клієнтам.
– Наскільки ж зростуть посівні площі цукрового буряка з урахуванням того, що компанія „Pfeifer & Landen» придбала у грудні шість цукрових заводів Тернопільщини і принаймні три з них ця фірма введе в дію у 2017 році?
– Одразу скажу, що цукровий буряк – це не та культура, яку можна будь-де сіяти. Вона вимагаємо сівозміни, підбору і підготовки полів і т.д. В цьому році доплюсувався і той фактор, до кінця грудня не була вирішена доля ряду цукрових заводів області ( а з їхніми новими власниками ми працюємо по Чортківському цукровому заводу). В цьому році дещо розширимо географію посівів і таким чином збільшимо несуттєво посіви буряків – орієнтовно на 300-400 гектарів. Бо залучаємо до цієї роботи більше господарств. Посприяло те, що цукрозаводи, які почнуть працювати, розподілені по області. Наприклад, у цьому році ми запланували сіяти буряки у товаристві „Берегиня добра” в Збаразькому районі, де раніше їх не сіяли. Запланували у господарстві „Дружба” в селі Лозова Тернопільського району – ці посіви увійдуть у зону бурякосіяння Збаразького цукрозаводу. У перспективі, можливо, у наступному році, коли зростуть наші земельні масиви у Зборівському районі( а вони вже в цьому році становитимуть майже дев’ять тисяч гектарів), ми розширимо посіви цукрового буряка на цій території, і вони логістично впишуться у зону сіяння Козівського цукрозаводу. Але, знову ж таки, цукровий буряк – це окрема сівозміна, де не можуть бути присутні ріпак, соняшник та інші культури, і ми чітко враховуємо це. Із нинішніх чотирьох з половиною тисяч гектарів, які зайняті цукровими буряками, ми збільшимо посіви цієї культури приблизно на 10 відсотків. Так, сьогодні є сприятлива ціна на цукор, яка підтримується експортними можливостями, і ми уклали перший контракт на експорт цукру зі швейцарською компанією. Однак цукровий буряк – це особлива культура, яка не дозволяє необгрунтовано розширювати посіви.
– Які нові сорти пшениці, ячменю, ріпаку, кукурудзи, соняшнику, сої плануєте посіяти у 2017 році?
– Ми кожного року аналізуємо результати роботи попередніх років чи наших поїздок до європейських партнерів. Висіяли ряд демонстраційних ділянок озимих культур, і на тих, де були добрі результати, зробили товарні насіннєві посіви. Кожного року відбувається зміна і сортового складу насіння з врахуванням що досягнули в попередні роки. Побачивши, що у нас торік була засуха, деякі фірми-постачальники вже пропонують гібриди насіння посухостійкої кукурудзи. Тож купуємо і на певних ділянках будемо його випробовувати. Щодо ячменю, який є основою раціону годівлі тварин, то ми шукаємо високобілкові сорти насіння. Тепер завозимо новий сорт ярого ячменю, який повинен мати вищий вміст білка в зерні. Для нас це важливо, адже білок у ячмені дешевший, ніж у сої чи інших культурах, і пізніше доводиться його компенсувати. І тому над тим ми теж працюємо.
Зависла сертифікація
– Андрію Степановичу, наскільки відкорегувало плани компанії призупинення сертифікації насіння у зв’язку з ліквідацією Державної інспекції сільського господарства і зволіканням з передачею її повноважень Держпродспоживслужбі?
– Ця ситуація в Україні тривається вже декілька років. У нас нагромаджено досвід роботи в таких екстремальних умовах, тому до нового року компанії вдалося сертифікувати насіння зернових культур, гороху, сої і нині ми спокійно їх продаємо. Думаємо сертифікувати ще насіння ячменю, але воно призначене для внутрішнього використання.
Ситуація дійсно ненормальна. Несформована до кінця Держпродспоживслужба і до сьогодні ніхто не розуміє, як буде відбуватися сертифікація насіння. Хочете на платних умовах? Та будь – ласка. Але мають бути вироблені правила гри. Нині поширена практика, коли насіння завозиться з – за кордону, але воно не сертифікується або завозиться несертифіковане, потім відбираються зразки, які довго чекають свого підтвердження. В державі діє відповідний закон „Про насіння і садівний матеріал”, „Агропродсервіс” має власний насіннєвий завод, насіннєву лабораторія, але немає механізму, щоб ми на місці сертифікували власне насіння і отримувати відповідні сертифікати. Дуже сподіваємо, що в цьому році такий механізм буде нарешті прийнятий. До речі, такі проблеми виникають не тільки з насінням, але й з реєстрацією сільськогосподарської техніки. Бо для того, щоб отримати кредит під купівлю нової техніки, її треба зареєструвати, поставити на облік, отримати техпаспорт, а всього цього не можемо зробити, бо ці повноваження ще не перейшли до Держпродспоживслужби. Дуже нездоровою є ситуація, коли один орган ліквідували, а інший не створили.
Подорожчання пального, міндобрив зробить посівну кампанію високозатратною
– Наскільки може зрости собівартість вирощування сільськогосподарських культур, важливих для компанії, зважаючи на те, що з 1 лютого істотно подорожчав газ для промисловості – до 9214-1041 грн за 1000 кубометрів? А у собівартості виробництва мінеральних добрив частка газу є високою і становить до 80 відсотків?
– Поза сумнівом, якщо будуть зростати витрати на вирощування тієї чи іншої культури, то мусить зростати її ціна. Якщо недавно суттєво – на 20-25 відсотків – зросли ціни на пальне, і сьогодні середня оптова ціна дизельного пального доходить до 20 грн за літр, а торік ще була 15 грн, то неодмінно зросте собівартість вирощування культур, і ми будемо змушені підвищувати ціну на них, бо інакше не зможемо покрити свої витрати. Так само зросте ціна і на ринку, а в кінцевому підсумку все відобразиться на споживачеві. Ситуація з придбанням міндобрив схожа. Значну кількість – приблизно половину від потреби – мінеральних добрив нам вдалося закупити ще восени, коли був мертвий сезон на них. А решту купуємо, так би мовити, по ходу, але вони вже на 20-30 відсотків дорожчі. До того ж будь-які коливання національної валюти одразу відображаються на цінах – бо імпортується майже все пальне, засоби захисту рослин – стовідсотковий імпорт, а мінеральні добрива – більше половини, зокрема, з Білорусі, Росії і нікуди від цього не подінемося.
– Яка позиція „Агропродсервісу” і зокрема, Ваша, щодо збереження антидемпінгових мит на мінеральні добрива з Росії, коли цю ситуацію вдало використовує монополіст на українському ринку міндобрив – група компаній „OSTCHEM” Дмитра Фірташа і необгрунтовано завищує власні ціни на міндобрива?
– Тут важко щось сказати однозначно. Якщо зважати на політичні обставини, то українським аграріям слід було б відмовитися від російських міндобрив. Але мав би бути патріотизм внутрішній, щоб не можна було діяти так: коли не має поставок міндобрив іззовні, то ти завищуєш ціни до небес, бо ти – монополіст. А ми використовуємо ще й імпортні міндобрива, і монополізм на внутрішньому ринку призвів до зростання цін і на них. Це негативно позначається на нашому сільськогосподарському виробництві. Важливо, щоб український виробник міндобрив це розумів. Та досі не зрозуміло, чиї інтереси відстоює.
- Щиро дякую за розмову.
Петро Мирний.
Залишити відгук до “АНДРІЙ БАРАН: „У ПОСІВНІЙ КАМПАНІЇ 2017 РОКУ РАДИКАЛЬНИХ КРОКІВ НЕ ЗРОБИМО, АЛЕ НОВІ ПІДХОДИ ВСЕ-ТАКИ ЗАСТОСУЄМО””