Бізнесові постулати Юрія Малюти

З директором підприємства „Агропродсервіс-інвест” Юрієм Станіславовичем Малютою в середині лютого я зустрівся на спеціалізованій виставці у столиці. Обмінюючись думками про те, чого досягнули зарубіжні аграрії та які техніку і технології вони сьогодні використовують, якось ненароком перейшли на справи його господарки, центральна садиба якої розташована у селищі Козлів Козівського району. Звісно ж, я поцікавився:  чим був знаменний для його колективу минулий рік і на що козлівські хлібороби сподіваються у цьогорічному сезоні? На що пан Юрій відповів:

– Як би там хто не говорив про минулий сільськогосподарський рік, для нашого підприємства він був непоганим. Ми зібрали хороший урожай зернових, а відтак з надійним фінансово-матеріальним підґрунтям  увійшли в 2013-й. Нас задовольняють минулорічні результати. Маю на увазі не тільки керівництво „Агропродсервіс-інвесту”, але й усіх працівників, які своєчасно і стабільно отримують пристойну зарплату, а крім того ще й преміальні винагороди. І головне, що отриманий фінансовий ресурс дає змогу нашому сільгосппідприємству і далі планомірно розвиватися.

– А що ви вкладаєте у поняття „результати”? Очевидно, що йдеться передусім про урожай зернових…

– Треба сказати, що торік у нас врожайність зернових справді була однією з кращих в районі. Але сьогодні в аграрному бізнесі визначальну роль відіграє не тільки високий урожай, але й чимало інших факторів. Можна, для прикладу, отримати високий урожай, але при цьому мати скромний прибуток. Словом, нині недостатньо  лише виростити і зібрати хліб чи технічні культури, важливо ще й уміти їх вигідно продати, а це вже мистецтво, якщо хочете, бізнесова політика. Наведу конкретні факти. Якщо під час минулорічних жнив ми могли продати пшеницю чи ячмінь по 1600 гривень за тонну, то на початку нинішнього року реалізуємо його по 2200 гривень. Практично за рахунок вичікування сприятливої кон’юнктури і кількамісячного зберігання врожаю ми отримали додатковий прибуток. Але хочу зазначити, що цей приклад не є аксіомою. Пригадую періоди, що й у жнива було вигідніше продавати зерно. Так що аграріям (200незалежно, великим чи малим), на мою думку, необхідно правильно зорієнтуватися, а відтак вибрати на ринку правильну стратегію.

Власне завдяки такій стратегії „Агропродсервіс-інвест” з осені продав лише незначну частину ріпаку, аби отримати гроші на невідкладні потреби. Тепер же за цю культуру взяли по 200 додаткових гривень на кожній   реалізованій тонні. А зайвих грошей, як ви розумієте, не буває ніколи. За них уже придбали необхідну кількість мінеральних добрив для своєчасного підживлення озимини та відремонтували спеціальну техніку до польових робіт, яка уже стоїть на лінійці готовності і чекає першого подиху весни.

– Юрію Станіславовичу, а якою у вас є структура посівів озимого клину?

– Минулорічної осені ми засіяли 500 гектарів озимого ячменю, 1100 га – пшениці, і одну тисячу гектарів озимого ріпаку. У пропорції до загальної кількості оброблюваних нами земель це досить висока питома вага. А, як відомо, один з постулатів сільськогосподарської науки гласить, що озимі культури завжди дають вищі врожаї від ярих.

Приємно, що майже всі посіви в зиму увійшли  дружніми сходами, так що маємо в Бога велику надію на те, що й цьогоріч будемо з добірним урожаєм.

– На одній з нарад довідався, що ваше підприємство 2013-й оголосило Роком тваринництва. Чи не за голосно сказано?

– Перед тим, як щось робити, ми згадуємо мудру народну приказку: „сім раз відміряй, а один – відріж”. Такого принципу дотримуємось скрізь і в тваринництві в  тому числі. А чому ми активно взялися за тваринництво – поясню. Ні для кого не є секретом, що рослинництво значно рентабельніше, тож у часи становлення нашого господарства всі кошти, які тільки могли заробити, вкладали переважно у вирощування зернових. Однак, як я уже казав, фінансовий ресурс минулого року дав нам можливість більше уваги приділити тваринництву. І якщо на сьогодні в загальній масі реалізації м’ясомолочна продукція становить лише 12 відсотків, то до кінця року цей показник плануємо щонайменше подвоїти.

– Які для цього маєте аргументи?

– Їх чимало. Приміром, зовсім недавно збудували новий доїльний зал на 500 голів великої рогатої худоби. Звісно, миттєво таку кількість корів не розведемо, але вже до кінця року очікуємо вийти на 350 голів, а в 2014-му сформуємо дійне стадо у півтисячі тварин.

На користь розвитку тваринництва піде і відновлення колишнього відгодівельного комплексу, який функціонував біля Козлівського спиртозаводу і ще з радянських часів послуговувався високоефективною технологією відгодівлі биків. Цю прибуткову справу ми відновимо уже найближчим часом, а перші тварини на відгодівлю поставили буквально перед Новим роком. Загалом же на відгодівлі одночасно утримуватимемо до однієї тисячі голів.

– Але ж для сучасного тваринництва потрібні відповідні кадри…

– Це правда, як і те, що допотопний розвиток тваринницької галузі за часів колишнього Союзу завів її у глухий кут і відбив охоту до праці на фермі молодих людей. І тепер знайти їх в один момент не можливо. Тож для початку прагнемо змінити ставлення молоді до професії тваринника і пропонуємо їй профільне стажування у країнах Євросоюзу, а точніше у сусідній Польщі, де тваринництво стоїть на порядок вище, ніж у нас. І, я переконаний, що дуже скоро доб’ємося  поставленої мети.

Правда, молоді, перспективні кадри необхідні й на інші ділянки нашого багатогалузевого виробництва, яке потребує глибокого знання техніки і комп’ютерної справи. Так-так, сьогодні і хліб вирощувати, і тварин доглядати уже не можливо по-старинці. Тож мусимо іти в ногу з часом. А досвід практичної роботи теперішні новачки мають змогу запозичати у ветеранів виробництва, яких шануємо, поважаємо і стимулюємо гривнею.

І, що особливо приємно, комплексна робота, так би мовити, із селекції перспективних кадрів дає свої результати. Скажімо, зовсім недавно у наш колектив після закінчення навчання у тернопільських вишах влилися молоді спеціалісти – бухгалтер Ярослав Пришляк і механік Роман Кушнір. Багато не буду говорити про них, лише скажу, що при бажанні ці наполегливі хлопці можуть багато чого досягти вже в недалекому майбутньому.

– Пане Юрію, враховуючи той факт, що сьогоднішнє сільськогосподарське виробництво базується на орендованих землях, то, вважаю, що одним з важливих аспектів вашої діяльності є оплата за паї. Як ви розраховуєтесь зі своїми орендодавцями?

– Слід сказати, що ми уже давно перейшли рекомендовану чинними законодавством норму про виплату за паї суми, еквівалентної трьом відсоткам вартості землі. Тільки торік з власної ініціативи суттєво підняли рівень орендної плати і в нинішньому році знову  підвищуватимемо її. Не секрет, що робимо це невипадково – з одного боку на ринку доводиться конкурувати з іншими агропідприємствами, а з іншого – ми все таки хочемо давати селянам ту оплату за їхні наділи, якої вони реально заслуговують.

Характерно, що зерно в рахунок оплати паїв проводимо, починаючи з часу обмолоту озимих культур і аж до грудня. При бажанні власників земель розраховуємось з ними пшеницею, ячменем, кукурудзою або ж грішми. Тобто у цьому плані намагаємось дотримуватись максимальної прозорості і порядності, бо добре розуміємо, що селяни сьогодні не просто дають нам свою землю в оренду, а є нашими серйозними партнерами в  агробізнесі на тривалу перспективу.

Розмовляв Богдан НОВОСЯДЛИЙ

   
 

Розповсюдити цю статтю: