Економічний націоналізм Івана Чайківського

Тема українського економічного націоналізму чи економічного патріотизму уже вкотре стає предметом особливої уваги на різних рівнях нашого суспільства. Така ідея свого часу зазнавала критики. І, як це не дивно, найбільше опонентів цієї стратегії було саме в середовищі крайніх правих сил.

Проте реальне життя суспільства розставило усе на свої місця і тепер, як теоретикам, так і практикам, щоразу стає очевиднішим, що без такої національно зорієнтованої політики захистити економічний інтерес держави надто складно. Саме про це і про Івана Чайківського, для якого економічний націоналізм є внутрішнім переконанням говорить доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Богдан Андрушків.

За визначенням, економічний націоналізм – це доктрина економічного патріотизму або ж політика захисту національних інтересів у сфері виробництва і споживання. Тема надзвичайно актуальна, при тому не лише у контексті майбутніх виборів. Кафедра менеджменту підприємницької діяльності ТНТУ ім. І.Пулюя над нею працює вже багато років. Власне в основі пропонованої нами Економічної Конституції України та Повного регіонального господарського розрахунку, які мають не тільки в певних рамках регламентувати фінансово-економічну та господарську діяльність, а й розв’язати руки творчим і підприємливим людям лежать принципи економічного націоналізму. Необхідно сказати що у незалежній Україні вже неодноразово робилися спроби запровадження так званого протекціонізму, чи захисту національного виробника. Проте дальше декларацій справа не рухалася. А це призвело до того, що український товаровиробник сьогодні став чужим у власному домі, національні капітали вивозяться за кордон, в офшори, а в розвиток української економіки вкладаються лише мізерні копійки.

За таких умов, цілком очевидно, шляхи вирішення нагальної проблеми необхідно шукати у перевіреній історичним досвідом концепції економічного націоналізму.

Важливою складовою національної економічної самоідентичності України є сільське господарство, яке вже в недалекій перспективі може і повинно стати з повним циклом виробництва: від поля – до готових продуктів харчування. І не тільки для вітчизняного ринку, але й на експорт.

Нині не приймаю участь у виборчих компаніях, але це не означає що не аналізую передвиборчі програми. Мені приємно, що власне такі підходи до господарювання сповідує і уже не перший рік практичними справами підтверджує генеральний директор корпорації „Агропродсервіс” Іван Чайківський. У нього є чимало цікавих ідей щодо захисту економічних інтересів нашого краю і держави загалом. Він про це не тільки пише на шпальтах газет, а й повсякденно демонструє на прикладі власного виробництва. Нагадаю, нині Іван Чайківський очолює агропідприємство, яке обробляє 37 тисяч гектарів орних земель, посідає перше місце в області з виробництва свинини і шосте в Україні. В „Агропродсервісі” цьогоріч урожайність зернових та інших культур одна з найвищих на Тернопільщині. В селах, де орендують землю відновлюють тваринництво, побудували тридцять три тваринницьких приміщення, створили більше тисячі робочих місць. Тільки торік понад три мільйони власних коштів підприємство Івана Чайківського вклало у розвиток соціальної сфери сіл. Він допомагає громадам і церквам. Скажіть, будь ласка, чим це не економічний патріотизм, не економічний націоналізм заради своїх людей і всього Тернопілля?

Я вважаю, стверджує Іван Чайківський, ненормальним те, що Україна перетворюється на сировинний придаток інших країн. Ми щорічно вирощуємо майже 50 мільйонів тонн хліба, 20 – споживаємо, а решта зерна йде на експорт. З нього, наприклад, данський фермер вирощує свиней, на нього працюють українці. А м’ясопродукти, не завжди високої якості, він постачає в Україну. Хіба так повинно бути?

Україна сьогодні переживає період, коли захист економічних інтересів нації стає наріжним каменем усієї політики. Над нашою державою нависла загроза втрати економічного суверенітету. Цей висновок керівника корпорації «Агропродсервіс» абсолютно відповідає реаліям дня.

У сільському господарстві, на думку Івана Чайківського, має бути більш відчутна підтримка фермерських та приватних господарств. І передусім через цінову та кредитну політику на засоби виробництва і продукцію, вирощену на землі. Словом, тут необхідний не лише відвертий державний протекціонізм, а і розробка та реалізація на практиці основоположних принципів економічного націоналізму. Захист і підтримка власного товаровиробника створить передумови побудови сильної держави з конкурентоздатною економікою. А сильних, як відомо, завжди і всі поважають.

Але економічний націоналізм, слушно, наголошує Іван Чайківський, слід розглядати як невід’ємну складову національної ідеї. При тому, за словами Степана Бандери, „треба остерігатись, аби частинові цілі не стали самоціллю”. Бо держава, говорив він, неможлива як без ідеї, так і без економіки. Іншими словами, сьогодні ми повинні ефективно використовувати гасло українських націоналістів: „українські гроші – в українські руки – на українські справи”. Якщо житимемо і будемо працювати за таким принципом, матимемо кошти на українські книгу, культуру і освіту, зрештою, на сільські дороги і все те, що забезпечує належне життя громадян України.

Я повністю погоджуюся з Іваном Чайківським. Власний товаровиробник повинен мати належну підтримку своєї держави. Пріоритетним напрямком розвитку економіки Тернопілля має стати сільське господарство хоча б тому, що наша область є суто аграрною. Зрештою, і вся Україна має рухатись тим шляхом. На жаль, вітчизняна промисловість ще з часів колишнього Союзу є надто енергозатратною, а відтак поки що не може конкурувати на світових ринках. Тож ставку тут, як на мене, необхідно робити на новітні енергозберігаючі технології.

Співпадають наукові рекомендації і практичні погляди Івана Чайківського і в тому, що нам принципово важливо продавати за кордон не сировину (200пшеницю, кукурудзу, ріпак тощо), а готову високоякісну продукцію.

Зрештою, у цьому контексті стає зрозумілим, чому керівник „Агропродсервісу” ініціював та успішно розвиває на теренах нашої області програму свинарства. Завдяки цьому проекту відчутно збільшується зайнятість сільського населення у домашньому господарстві; підвищується платоспроможність жителів краю, а це знову таки елемент економічної безпеки, бо тисячі людей матимуть змогу залишитися в державі, а не їхати по світах за куском хліба. І нарешті мова йде про потужну перспективу переробної галузі на новому технологічному витку, продукція якої піде на свій споживчий і світові ринки.

Наскільки важливі подібні кроки Івана Чайківського, можна зрозуміти бодай з того, що у державі внаслідок різкого спаду поголів’я ВРХ за двадцять останніх років понад один мільйон(200!) тваринників втратили роботу.

Особливо приємно, що концепція економічного націоналізму для Івана Чайківського є його внутрішнім переконанням. І тому основні засади його передвиборчої платформи, як кандидата у народні депутати України по Зборівському одномандатному виборчому округу №165, базуються саме на створенні робочих місць, захисті продовольчого ринку й енергетичній безпеці держави, забороні завезення на територію України та використання тростинового цукру, підсолоджувачів, м’яса і м’ясо-молочної продукції сумнівного походження, а також хімічних замінників продукції тощо.

Він пропонує цілком конкретні і практичні речі у плані використання альтернативних джерел енергії на базі відходів рослинництва. Словом, Іван Чайківський з когорти тих, хто не рве на собі сорочку, аби продемонструвати на людях, як він любить Україну, а робить це конкретними справами заради її державного становлення та економічної безпеки.

Тож я щиро переконаний, що саме за такими діловими, енергійними людьми та справжніми економічними націоналістами, як Іван Чайківський, майбутнє України.

Богдан АНДРУШКІВ, доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України.

Розповсюдити цю статтю: