Рецепт достатку для селян

Рецепт достатку для селян

Поросята у кредит, курс на мільйон і домашній бізнес

Своєрідний і головне реальний шлях до відродження села, відновлення його ефективної господарки в теперішніх умовах економічних негараздів пропонує для нашого краю відомий на Тернопіллі організатор аграрного виробництва, генеральний директор компанії „Агропродсервіс” Іван Чайківський. Йдеться про ініційований ним масштабний проект розвитку свинарства. Команда його досвідчених менеджерів уже розробила комплексну програму розвитку галузі у приватному секторі. Звісно, про її очікуваний кінцевий результат сьогодні говорити ще рано, однак варто наголосити на трьох найважливіших аспектах. Завдяки реалізації згадуваної ідеї в області суттєво зросте виробництво високоякісної свинини; лише упродовж одного року на наших теренах буде створено щонайменше 12 тисяч робочих місць, а всіх бажаючих займатися цією прибутковою справою „Агропродсервіс” на взаємовигідних умовах забезпечить товарною інвестицією.

Про сьогодення українського села без нотки ностальгії за минулим годі й говорити. І про це знаю не з чиїхось розмов. Сам нерідко буваю у своїх стареньких батьків на Бережанщині. Тож від них і від сусідів постійно чую їхні, пронизані болем небайдужих сердець, тривожні розповіді про те, що молоді односельці здебільшого виїжджають на незвідані закордонні заробітки, а від того руйнуються ще донедавна цілком пристойні сім’ї, дітей виховує брутальна вулиця, чоловіки від безробіття та сімейних драм усе частіше заглядають у чарку.

Та що там чужі люди. Недавно зустрівся зі своїм колишнім однокласником, який колись мав пристойну роботу у Тернополі (200на Комбайновому заводі працював інженером-технологом). Спершу навіть не впізнав товариша далекої юності – він помітно усунувся, руки трусяться, а запаленого вітром і сонцем обличчя уже давно не торкалося лезо бритви. У короткій розмові, яка швидше перетворилась на щиру сповідь літнього чоловіка, довідався про те, що дружина його тринадцятий рік перебуває в Італії і додому Ганна уже й не думає повертатись. А у Василя немає навіть грошей, аби вставити зуби. Та що там зуби, чоловікові до пенсії ще п’ять років, а він не може дати собі ради. Красти, каже, не піду, а ось роботи немає ні в Тернополі, ні в рідному селі. А я згідний уже на будь-яку працю, адже при ній були б якісь гроші і я почувався б незалежною людиною. Але де ж цю роботу нині знайти?..

Власне такі непоодинокі життєві історії та загальна невтішна соціально-економічна ситуація на селі добре відомі Івану Чайківському, тож він – знаний організатор аграрного виробництва і людина з небайдужим серцем та принциповою громадянською позицією – уже давно задумувався над цією проблемою і пробував знайти вихід із глухого кута. А тепер, зваживши потенційні можливості своєї компанії та підключивши до обговорення злободенної теми весь мозковий центр „Агропродсервісу”, дійшов до висновку, що справі можна зарадити, бо, як сам Іван Адамович часто любить повторювати: „гроші лежать під ногами, варто лише нагнутися, аби їх підняти”.

…Після копіткого аналізу ситуації і узагальнення прагматичних ідей керівник „Агропродсервісу” зупинився на комплексній програмі розвитку свинарства у приватному секторі Тернопілля. Уточню, вона передусім поширюватиметься на ті п’ять районів, де його господарство орендує землі – Тернопільський, Зборівський, Козівський, Бережанський та Підгаєцький. Суть її, як і зрештою усе геніальне у цьому світі, доволі проста. На основі відповідних договорів, які „Агропродсервіс” укладатиме із бажаючими займатися свинарством, на період відгодівлі (200а це орієнтовно шість місяців) видаватиме поросята, так би мовити у товарний кредит. А потім, коли вони виростуть, компанія готова забрати вирощені тварини за вигідною для селянина ринковою ціною за мінусом вартості поросяти. Скажімо, якщо на нинішній день посередники платять за кілограм живої ваги 18 гривень, то „Агропродсервіс” може брати її по 20 гривень. Звісно, усе це буде чітко передбачено умовами відповідного контракту, який зусібіч вигідний потенційному партнерові компанії. Лояльність умов згадуваного договору проявляється і в тому, що селянин, який займатиметься свинарством, вирощену тварину може залишити собі на м’ясо чи на розплід як свиноматку; може продати її „Агропродсервісу” або іншому покупцеві, при одній незмінній умові – після закінчення дії договору повернути компанії кошти за поросята. Важливо й те, що початкуючим приватним підприємцям кваліфікованими консультаціями і практично допомагатиме група ветеринарних спеціалістів „Агропродсервісу”, яка при потребі буде виїжджати до них додому. І навіть у випадку загибелі тварини з незалежних від господаря причин (200а від цього ніхто не застрахований), ці ризики готова взяти на себе настасівська корпорація.

– Усе, про що ми дотепер говорили – пряма вигода селянинові. А яку користь від цього проекту матиме ваша компанія? – запитую у її генерального директора Івана Чайківського.

– Тут необхідно зазначити дві принципові речі. По-перше, від самого початку ми розглядали його як соціальну складову нашого бізнесу, а відтак якихось особливих економічних дивідендів для фірми не очікуємо і друге, проект поки що є пілотним, а це означає, що в процесі реалізації його будемо вдосконалювати на користь селян – наших партнерів, – розповідає Іван Адамович. – Та навіть при тому простежується вагомий тристоронній економічний ефект для держави, нашої компанії і сільських мешканців. Власне через нього уже найближчим часом ми прагнемо наростити в області обсяги вирощування свиней до одного мільйона штук. За таких умов зможемо говорити про побудову потужного сучасного м’ясокомбінату поглибленої переробки. Щоб таке підприємство нормально працювало потрібно переробляти мільйон голів свиней в рік. У нашого підприємства таких потужностей не має. Втілити цей проект, ми можемо в партнерстві з селянами. А це відкриває зелену вулицю для вітчизняного товаровиробника і нових робочих місць знову таки для наших краян. Цим же механізмом маємо змогу суттєво поліпшити селекційну роботу у приватному сегменті свинарства, яким, заради справедливості треба сказати, ніхто по-справжньому не займайся останніх два десятки літ.

Очевидний виграш матимуть і селяни. За попередніми прогнозами, „Агропродсервіс” на умовах згадуваних договорів і, звичайно, на елементарних конкурсних засадах (200до уваги братиметься кормова база і приміщення для утримання тварин) під цю програму щомісяця зможе видавати населенню по три тисячі поросят, а якщо врахувати, що на одне господарства планується виділяти в середньому по три штуки, то не важко підрахувати, що тільки упродовж року на селі отримають роботу і певні матеріальні статки 12 тисяч наших краян(200!). Наразі це пілотний проект. Зараз ми даватимемо на одне господарство не більше трьох поросят. Потрібно відпрацювати сам механізм, щоб система якісно працювала. У перспективі даватимемо і по кілька десятків поросят, людям, які будуть зацікавлені.

Словом, запропонована справа, при чіткій організаційній і відповідній інвестиційній підтримці нашої компанії, доступна практично всім, хто виявить бажання займатися тваринництвом у домашніх умовах. Вона може і повинна приносити кожній зацікавленій особі певний дохід, а Тернопіллю загалом поверне розгублену славу краю великого хліба і м’яса.

   З цікавої розповіді Івана Адамовича стало зрозуміло, що у нього та його соратників є ще чимало оригінальних ідей задля відродження села і поліпшення добробуту його мешканців, та про це в наступних публікаціях, а зараз ще одна важлива ремарка до анонсованої ініціативи Івана Чайківського.

 

 

Розповсюдити цю статтю: